Щось неймовірне здатна вселяти музика у людину.. підіймає той осад, ті почуття, відчуття.. все.. щоб не піднялося б само за необхідних обставин.це просто фантастично. музика - принада меломанів.. особливо що кайфують він неї не показушно, а душею.. коли воно всередині тебе рухається.. і кричить. кричить тобі - ооооууууЕЕЕАА!!))

Читаємо

http://www.lovi-moment.com.ua/novyny-vnz/zagalni/9655-2011-09-11-10-37-29.html

Незрозуміле

Не розумію що зі мною. Треба, треба, треба! багато чого.. та всередині щось ВЖЕ ПЕРЕВЕРНУТЕ. Щось, що треба повернути.. але мля, ЩО повертати??? все ж чудово наче? чого не вистачає?
Все є, немає нічого катастрофічного А може я сама шукаю собі пригод на одне місце лише аби повернути хоч якісь негаразди, бо все занадто добре??
Так! це воно.. Ох блін, не думала що таке можливо відчувати.. здавалося абсурдністю.
То що ж робити? перегрузити себе завданнями не виходить. Реакція організму майже відразу- спати. Навіть коли треба сісти працювати чи щось робити, я вже не можу з легкістю перебороти себе і щось робити.. відразу засинаю.. щось не те.. зовсім не те..
Треба розпочати розслідування ...

Втомлюваність від неочікуваного..

Перші два тижні будуть тянутися довго

ХхХ

падаюча із неба шофа, чи пакет із цукром співає вологою.

Заварюю собі свій псевдо шоколадний чай і думаю над тим,що з ним сталося... таке часто буває. Проте наче без причини.. Вчора все було добре, і сьогодні як прокинувся- подзвонив, значить точно було все добре. Намагаюсь не зациклюватись на цьому всьому. Мама спалила чайника. Запрацювалася.. перші дні осені почались у мене з.. а з чого почались-то? не знаю. Для мене світ, як після відновлення, не зчвичний, та не дивний.. якийсь такий, наче все змінилося, та не люди у ньому. вони все сприймають як належне..
Треба дописувати роман.. треба доробити практику. Мальонка! я майже закінчила з аудіозаписом!
ввечорі йдемо на дійство "Планета Лема", на софійку.. цікаво напевне.
Кольори кудись тікають.. всередину. не від мене. наче вони є тільки в мені..


цикл "субботні думки надвечір"
чи губимо ми своє життя, чи його гублять оточуючі?